 Перевірте історію дзвінків та повідомлень, можливо, є підказки.

4. Опитайте коло близьких людей:

 зателефонуйте або відвідайте всіх друзів, однокласників, знайомих, родичів

дитини, сусідів. Навіть ті, хто здається вам малознайомим, можуть мати

важливу інформацію.

 запитайте, чи не знають вони про її місцеперебування, плани, конфлікти або

нові інтереси.

 попросіть їх поширити інформацію серед своїх знайомих.

5. Розповсюджуйте інформацію про зникнення:

 соціальні мережі: Створіть чітке, лаконічне та емоційне звернення із фото

дитини, її прикметами, датою та місцем зникнення, а також контактним

телефоном. Попросіть максимального поширення. Використовуйте хештеги

#РозшукДітей #ЗниклаДитина #[ВашеМісто] #ДопоможітьЗнайти.

 місцеві ЗМІ: Зверніться до місцевих телеканалів, радіостанцій, газет,

онлайн-видань. Вони можуть допомогти поширити інформацію на широкий

загал.

 оголошення: Роздрукуйте оголошення та розклейте їх у людних місцях,

поблизу місця зникнення, у парках, на зупинках громадського транспорту.

6. Якщо дитина зникла в громадському місці (ТЦ, вокзал, ринок тощо):

 негайно зверніться до адміністрації об'єкта.

 повідомте прикмети дитини, останнє місце, де її бачили.

 попросіть оголосити про зникнення по гучномовцю, вказавши прикмети та

місце зустрічі.

 перевірте всі можливі виходи та приміщення, включно з туалетами, зонами

відпочинку, ігровими майданчиками.

 попросіть переглянути записи з камер відеоспостереження.

Важливо пам'ятати під час воєнного стану:

 Безпека перш за все:

 можливе укриття: Враховуйте, що під час повітряної тривоги ваша дитина

могла шукати укриття у найближчому бомбосховищі, підвалі, або іншому

безпечному місці. Якщо це можливо і безпечно для вас, перевірте найближчі

офіційні укриття.

 врахування ризиків: На жаль, воєнний стан несе додаткові ризики: обстріли,

мінна небезпека, можливе переміщення людей, включаючи дітей, на

тимчасово окуповані території або їх примусова депортація. Поліція буде

враховувати ці фактори.

 інформаційна тиша: У деяких випадках, якщо дитина знаходиться в укритті

без зв'язку, вона може не мати можливості вийти на контакт. Не панікуйте

завчасно, але продовжуйте пошуки.

 Відповідальність батьків:

 відвідування занять: Якщо дитина систематично пропускає заняття без

поважних причин, органи опіки та поліція можуть звернути на це увагу. В

умовах воєнного стану це може розглядатися ще серйозніше, адже це

підвищує ризики для дитини. Батьків можуть притягнути до

адміністративної відповідальності (стаття 184 КУпАП "Невиконання

батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей")

та накласти штраф. Це не є покаранням, а способом привернути увагу до

забезпечення безпеки дитини.

 Психологічна підтримка після повернення:

 травматичний досвід: Зникнення є величезним стресом як для батьків, так і

для дитини. Коли дитина знайдеться, вона може перебувати в стані шоку,

мати психологічні травми, страх, тривожність.

 соціалізація та спілкування: Надайте дитині максимальну підтримку та

любов. Забезпечте їй можливість спілкуватися з однолітками, повернутися

до звичного розпорядку дня.

 звернення до фахівців: Не соромтеся звернутися за професійною

психологічною допомогою для дитини (а, можливо, і для себе), щоб

допомогти їй пережити цей травматичний досвід та відновитися.

Пам'ятайте, ви не самотні! В Україні діють гарячі лінії, волонтерські організації та

державні служби, які допомагають у пошуку зниклих дітей. Не втрачайте надії і дійте

рішуче!